Що таке саркоїдоз?

Саркоїдоз – це розростання крихітних скупчень гранульом (запальних клітин) у різних частинах тіла. Найчастіше це захворювання вражає легені, лімфатичні вузли, очі та шкіру. Воно трапляється дуже рідко, але може призводити до дуже серйозних ускладнень. З цього матеріалу ви дізнаєтесь, якими є симптоми та причини цього порушення, а також – як його лікують.

Як розпізнати симптоми саркоїдозу?

Ознаки цього захворювання варіюються залежно від того, який орган постраждав. Іноді це захворювання прогресує дуже поступово і його симптоми проявляються роками. В інших випадках симптоми з'являються різко, а потім так само різко зникають. У багатьох людей симптоми саркоїдозу взагалі ніяк не проявляються. У їхньому випадку це порушення можуть діагностувати лише тоді, коли людина робить рентген грудної клітки з інших причин.

Загальні симптоми, які спочатку з'являються у багатьох хворих, включають:

  • Втому,
  • Підвищення температури,
  • Набряк лімфатичних вузлів,
  • Втрату ваги.

Симптоми саркоїдозу легень проявляються наступним чином:

У деяких людей ця хвороба зачіпає шкіру. У цьому випадку саркоїдоз шкіри проявляється:

  • Висипаннями у вигляді червоних або червонувато-фіолетових опуклостей. Зазвичай вони з'являються на гомілці або щиколотці, які можуть бути дуже теплими на дотик і чутливими до дотику.
  • Утворенням ран на носі, щоках і вухах.
  • Зміною кольору шкіри на окремих ділянках. Ці ділянки можуть світлішати або темнішати.
  • Утворенням вузликів під шкірою, особливо навколо шрамів або татуювань.

Коли хвороба зачіпає очі, симптоми проявляються далеко не завжди, тому важливо час від часу проходити діагностику зору. Коли симптоми саркоїдозу очей проявляються, вони включають:

  • Розпливчастий зір,
  • Біль в очах,
  • Сильне почервоніння очей,
  • Підвищення чутливості до світла.

Якщо це порушення вражає серцевий м'яз, симптоми можуть включати:

  • Біль у грудній клітці,
  • Задишку,
  • Непритомність,
  • Втому,
  • Аритмію (порушення серцевого ритму),
  • Сильне серцебиття, ніби серце вистрибує з грудей,
  • Набряки в тілі, викликані скупченням надмірної кількості рідини (водянка).

Якими є причини саркоїдозу?

Лікарі поки не знають, звідки точно береться це захворювання. Судячи з усього, у деяких це суто генетична проблема, яка спалахує після контакту з бактерією або вірусом, а також пилом або хімічними речовинами. Усі вони виступають подразниками, які здатні запустити в організмі аутоімунну реакцію. У цьому випадку імунна система занадто сильно реагує на подразник і в ділянці запалення починають накопичуватися запальні клітини – гранульоми. У міру накопичення гранульом в органі його функція порушується.

Кожна людина може зіткнутися з цією хворобою. Але існує декілька факторів, які підвищують ризик її розвитку. До цих факторів належать:

  1. Вік і стать. Найчастіше саркоїдоз з'являється у людей віком 55 років і старше. При цьому у жінок трохи більше шансів захворіти.
  2. Більш темний колір шкіри. Чим темніша шкіра, тим вищі ризики. При цьому перебіг хвороби може бути більш тяжким, особливо це стосується саркоїдозу легень.
  3. Сімейна історія хвороби. Як вже говорилося, генетика відіграє велику роль, тому якщо хтось із членів сім'ї страждав від цього захворювання, ваші ризики підвищуються.
  4. Робота, пов'язана з впливом речовин-подразників – пилом, димом, цвіллю, інсектицидами (засоби для боротьби з комахами).

За словами американських фахівців з Національного інституту серця, легень і крові, іноді це захворювання розвивається після перенесеної лімфоми.

Якою є діагностика саркоїдозу?

Це порушення важко діагностувати, оскільки на ранніх стадіях воно або взагалі не дає про себе знати, або симптомів дуже мало і вони незначні. Коли симптоми і проявляються, вони можуть нагадувати ознаки інших хвороб.

Спочатку лікар виконує фізичний огляд пацієнта, включаючи ретельне обстеження шкірних покривів. Потім лікар «прослуховує» грудну клітку та обстежує лімфатичні вузли на наявність набряків.

Для виключення інших захворювань і визначення, який саме орган або частина тіла постраждали, виконується кілька тестів. Діагностика саркоїдозу включає такі процедури:

  • Рентгенографія грудної клітки – для обстеження, чи не пошкоджені легені і чи не збільшені в їхній області лімфовузли.
  • Комп'ютерна томографія (КТ) – якщо лікар підозрює наявність ускладнень.
  • Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці дослідження проводяться в тому випадку, якщо є підозри, що саркоїдоз зачепив серце або центральну нервову систему.
  • Аналізи крові – щоб оцінити загальний стан здоров'я пацієнта, а також функцію нирок і печінки.
  • Функціональні тести легень – для вимірювання об'єму легень і кількості кисню, яку вони доставляють у кров.
  • Огляд очей, щоб перевірити на наявність проблем із зором, які могли з'явитися через саркоїдоз.

У деяких випадках потрібно виконати процедуру біопсії. Під час неї лікар виконує забір крихітного шматочка тканини, яку вразила хвороба. Потім цей зразок тканини досліджують у лабораторії на наявність гранульом. Залежно від ураженого органу або тканини біопсію беруть зі шкіри, легень або лімфатичних вузлів.

Як лікувати саркоїдоз?

Як і у випадку з іншими аутоімунними хворобами, це порушення не піддається повному вилікуванню. Але в половині випадків воно проходить само по собі. Основна мета терапії спрямована на контроль і полегшення симптомів, а також на запобігання ускладненням. Якщо симптоми «м'які» і не доставляють сильного дискомфорту, хворому може й зовсім не знадобитися ніякого лікування. Але в будь-якому випадку необхідно проходити регулярні огляди шкіри та очей, щоб контролювати стан.

Якщо симптоми важкі або порушується робота органів, у цьому випадку потрібне медикаментозне лікування саркоїдозу. Лікарі призначають такі препарати:

  1. Кортикостероїди. Це потужні протизапальні ліки, які призначаються в першу чергу. У деяких випадках вони можуть наноситися на шкіру  у вигляді крему або закапуватися в очі у вигляді крапель.
  2. Ліки, що пригнічують імунну систему. Препарати метотрексат і азатіоприн знижують запалення за рахунок стримування імунних реакцій.
  3. Антибіотики міноциклін, тетрациклін і доксициклін – допомагають при саркоїдозі шкіри.
  4. Протималярійний препарат гідроксихлорохін – допомагає при ураженні шкіри, легень і нервової системи.
  5. Інгібітори некрозу пухлин фактор-альфа (TNF). Зазвичай їх використовують для зниження запалення, пов'язаного з ревматоїдним артритом. Але якщо інші препарати не допомагають, іноді інгібітори TNF призначають і для лікування саркоїдозу.

Для багатьох людей це захворювання не становить великої небезпеки і проходить саме по собі. Але в рідкісних випадках воно викликає серйозні та тривалі ускладнення:

  • Утворення постійних рубців у легенях і утруднення дихання.
  • Пошкодження очей, глаукому, катаракту і сліпоту. Запалення здатне зачепити будь-яку частину очей.
  • Ниркову недостатність – через те, що саркоїдоз впливає на обмін кальцію в організмі.
  • Аритмію та інші проблеми з серцем. У рідкісних випадках все закінчується фатально.
  • Ураження центральної нервової системи. Якщо гранульоми формуються в головному і спинному мозку, то вражають ЦНС. Один з можливих наслідків – запалення лицевого нерва, через що у хворого розвивається параліч обличчя.

Якщо хвороба дуже сильно пошкодила легені, серце або печінку, в цьому випадку лікарі розглядають можливість пересадки органів. Саме тому при появі будь-яких симптомів важливо хоча б іноді проходити обстеження. Будьте здорові!

Джерела:

  1. Sarcoidosis, Mayo Clinic,
  2. Sarcoidosis, The National Heart, Lung and Blood Institute (NHLBI),
  3. Sarcoidosis, American Lung Association.