Запор - тема настільки делікатна, настільки ж актуальна тема. Сьогодні нерегулярне спорожнення кишківника зустрічається у 50% дорослого населення. Запори відносять до хвороб цивілізації: за даними наукового прогнозування кількість пацієнтів з нерегулярним спорожненням кишківника буде тільки зростати. Серед тих, хто страждає на запори, переважають жінки. Також нерегулярне спорожнення кишківника частіше спостерігається у міських жителів, людей, які ведуть сидячий спосіб життя, пацієнтів похилого та старечого віку.

Затримка або запор

Під терміном "запор" розуміють затримку випорожнень більше ніж 48 годин, відсутність відчуття повного спорожнення кишківника при щоденній періодичності випорожнень, необхідність у сильних і тривалих потугах, виділення щільних і сухих калових мас. Коротше кажучи, запор це не тільки "рідко, але й мало, твердо, болісно, важко й довго". На виникнення запорів впливають швидкий темп життя, несприятливі природні умови, сидяча праця, нервова напруга, психічні стреси, постійне розумове й фізичне перевтома. Досить часто це страждання розвивається з вини самого пацієнта: зменшення в харчовому раціоні овочів і фруктів, виключення з харчового раціону перших страв, недостатнє споживання рідини, відсутність адекватних фізичних навантажень, перехід на "західний тип" харчування різноманітними бутербродами, гамбургерами, хот-догами, особливо у поспіху, на ходу. У здорових людей запор є наслідком низької фізичної активності (малорухливий спосіб життя, сидяча робота, відсутність регулярних фізичних навантажень) та/або неправильного характеру харчування. До цієї групи людей належать практично всі офісні, наукові працівники, чиє робоче місце - письмовий або комп'ютерний стіл, чия робота не потребує переміщень за межами офіса, чий обід - це бутерброди, кава та інший фастфуд. У бізнесменів, підприємців запори можуть посилюватися під впливом психічного перенапруження, конфліктних ситуацій, при тривалих порушеннях режиму дня та відпочинку.

Винуватці хвороби

Запор викликається порушенням формування і просування химусу по кишківнику. Основними причинами цього є: розлад моторики м'язів кишківника, ослаблення позивів до дефекації, зміни будови кишківника (вроджене або після операційних втручань). Завжди слід пам'ятати про те, що у порушенні функції товстої кишки можуть бути "залучені" й інші органи - сечовивідна, статева, ендокринні системи, шлунок, печінка, жовчні шляхи, хребет, а також психологічні та неврологічні фактори. На жаль, деякі лікарські засоби, призначені з приводу таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, неврози, можуть сприяти виникненню або посиленню запорів. Перед відвідуванням лікаря запишіть на листочку назви лікарських засобів, які ви приймаєте постійно або періодично.

Харчові волокна

Харчові волокна - це та частина рослинних компонентів їжі, яка не перетравлюється у тонкій кишці. Їх споживання стимулює рухову діяльність кишківника. Добова потреба у харчових волокнах - 30 г. Джерела волокон: хліб з зерна грубого помелу, пшеничні висівки, гречана та вівсяна крупи, картопля, морква, буряк, кольорова капуста. Пацієнтам з метеоризмом необхідно обмежувати або навіть виключати ці продукти.

Як відновити втрачений "позив"

Почніть із самомасажу живота (його проведення протипоказане при спайковій хворобі органів черевної порожнини та варикозній хворобі). Він проводиться з ранку за ходом відділів товстої кишки за годинниковою стрілкою і лежачи в ліжку. Не можна давити суворо вниз, погладжувальний масаж проводиться 10 хв. Вправою для зміцнення м'язів тазового дна є піднімання колін (сидячи або лежачи) кожної ноги по черзі. Старайтеся притиснути стегно як можна ближче до живота й утримувати 30-60 сек. Потім повільно опустити ногу. Склянка води або прохолодного соку (сливовий або томатний), випита перед їжею, може сприяти початку спрацювання рефлексу. Найбільш фізіологічний час дефекації - 20-30 хв. після щедрого сніданку. Для стимуляції евакуації випорожнень зробіть поштовхи животом - для цього при вдиху слід втягувати живіт ("понюхайте троянду"), а з видихом виштовхувати передню черевну стінку уперед ("погасіть свічку"). Цю вправу робити до 10 разів перед дефекацією. Можна посидіти кілька хвилин навпочіпки. Довго сидіти й потужитися не можна. Неприпустимо перетворювати туалет у "читальню". Отже, "тренування туалету" : гімнастика, через 20 хв - склянка води/соку, через 20 хв - сніданок, через 20 хв - в туалет - привчить вас спорожнюватися в один і той же час.

Чи потрібно робити клізми

Здоровий організм, часом і з перебоями, але чудово справляється з процесом "очищення". Спроби ж допомогти йому щоденними клізмами перетворюються на ведмежу послугу й призводять до багатьох ускладнень. Очисні клізми можуть застосовуватися у пацієнтів з гостро виникшими запорами, у частини хворих з вродженими захворюваннями та при ураженні центральної нервової системи. Але при цьому клізми не повинні бути щоденними, за обсягом не перевищувати 500 мл і повинні бути теплими. У клізму можна добавляти (на 1 клізму) сік лимона або 1-2 ст. л. 6% яблучного оцту. При відчутті неповного спорожнення можна робити масляні мікроклізми. Для цього використовують будь-яке рослинне масло або вазелін. Стандартна доза - 100 мл.

Самолікування небезпечне

Медична практика показує, що пацієнтів з запорами можна розділити на кілька груп - одні п'ють проносні засоби через непомірні вимоги до "регулярності" випорожнень, інші не надають запорам ніякого значення, вони приймають проносні засоби або вдаються до постановок клізм, а коли випробувані засоби перестають діяти, збільшують дозу або змінюють на інші. Надії хворих на те, що запори можна вилікувати одними лікарськими засобами, слід відкинути одразу. Потрібно знати, що без активної участі самого хворого всі спроби лікаря залишаються малоефективними. Гіппократ говорив, що "природа лікує, а лікар лише допомагає природі". Проносні препарати, що містять олександрійський лист, кору крушини, корінь ревеню, алое можуть посилювати відчуття дискомфорту в черевній порожнині та викликати схватковоподібні болі. Слід пам'ятати, що бісакодил і препарати сени не можна приймати протягом години після споживання молока та молочних продуктів. І найголовніше, потрібно пам'ятати, що питання про призначення та систематичний прийом проносних засобів вирішує лікар. У більшості пацієнтів з хронічними запорами дотримання рекомендацій по зміні способу життя дозволяє досягти регулярних випорожнень. Ігнорування лікарських рекомендацій та самостійний неконтрольований прийом проносних засобів може бути небезпечним для вашого здоров'я.

Правда та міфи про запори

Чи призводить затримка випорожнень до інтоксикації організму? Таке твердження є одним із найдавніших оман людства. Справа в тому, що кров, відтікаючи від кишківника до потрапляння в системний кровотік, проходить через печінку. Саме печінка здійснює детоксикацію організму.
При запорі є дисбактеріоз кишківника? Дійсно, при запорах склад кишкової мікрофлори може змінюватися, однак ці зміни мають вторинний характер. Дисбактеріоз - це не захворювання, а синдром, який присутній при багатьох захворюваннях.
О котрій годині дня повинне відбуватися спорожнення кишківника? Це індивідуально, але найбільш фізіологічно - вранці після сніданку. Не можна ігнорувати позиви до дефекації (через соромливість під час занять або виконання роботи, при підвищеній бридливості тощо). Часте свідоме придушення рефлексів призводить до формування "звичного запору".

Коли потрібно звернутися до лікаря

Додаткового обстеження потребують:

Запори, що виникають вперше у житті.
Запори, що посилюються без видимих причин.
Якщо родичі першої лінії (батьки, брати) хворіли на рак кишківника.
Запори, що супроводжуються болями в животі, худненням, підвищенням температури, зміною форм калових мас, поява домішок крові, слизу, гною.

При тривалому існуванні запору можуть виникати різні ускладнення: метеоризм, геморой та ін. Знайте - у 25% випадків запор може бути проявом раку товстої кишки!

Життя без "задної думки"