Гломерулонефрит: чим він небезпечний та як його лікувати?

Гломерулонефрит – це запалення крихітних фільтрів нирок – гломерул (клубочків). Гломерули виводять надлишкову рідину, електроліти та продукти обміну речовин (відходи) з крові, транспортуючи їх до сечі. Коли нирки пошкоджені, вони не можуть позбавити організм від відходів метаболізму та надлишку рідини. Якщо пацієнт не вживає заходів, його нирки можуть повністю «відмовити», що призведе до ниркової недостатності.

Яких форм буває гломерулонефрит?

У цієї хвороби 2 форми – гостра та хронічна. Гостра форма розвивається раптово – вона може з'явитися після перенесеної інфекції горла, а іноді – після шкірної інфекції. У деяких людей гострий гломерулонефрит проходить сам по собі – без лікування. Іншим пощастило менше – якщо своєчасно не розпочати лікування, нирки можуть перестати виконувати свої функції. Ранні симптоми гострої форми хвороби включають:

• Набряклість обличчя вранці,
• Кров у сечі (сеча коричневого кольору),
• Мала кількість сечі або зменшення частоти сечовипускання.

Ознаки гломерулонефриту гострої форми можуть включати задишку та кашель. Ці симптоми з'являються через накопичення надлишкової рідини в легенях. Також у деяких пацієнтів підвищується артеріальний тиск. Якщо вас непокоять один або кілька з вищезгаданих симптомів, негайно звертайтеся до лікаря.

Хронічний гломерулонефрит розвивається впродовж кількох років – повільно та без симптомів. Це дуже небезпечна хвороба, яка часто призводить до повної ниркової недостатності. Коли симптоми гломерулонефриту хронічної форми все ж таки з'являються, вони включають:

• Кров у сечі (гематурія),
• Білок у сечі (протеїнурія) – виявляється після здачі аналізу,
• Підвищений артеріальний тиск,
• Набрякання щиколоток або обличчя (набряк),
• Часте нічне сечовипускання,
• Дуже пухирчаста або піниста сеча.

Гломерулонефрит: причини

Багато станів здатні викликати цю хворобу. Іноді вона передається на генетичному рівні, а іноді її точну причину так і не вдається встановити. Стани, через які гломерули можуть запалитися, включають:

Інфекції

• Постстрептококовий гломерулонефрит. У цьому разі хвороба розвивається через 1-2 тижні після одужання від стрептококової інфекції горла. Значно рідше вона розвивається після перенесеної шкірної інфекції – імпетиго. Чому це відбувається? Під час боротьби з інфекцією імунна система виробляє додаткову кількість антитіл, які здатні осідати в ниркових клубочках і викликати їх запалення. Частіше постстрептококовий гломерулонефрит розвивається у дітей. Однак саме маленькі пацієнти швидше одужують після хвороби.
• Бактеріальний ендокардит. Іноді бактерії поширюються крізь кровотік і осідають у серці. Потім вони викликають інфекцію в одному або кількох серцевих клапанах. Якщо у людини є серцевий дефект, наприклад – штучний або пошкоджений клапан, у неї більше шансів захворіти на бактеріальний ендокардит. Це захворювання має зв'язок з гломерулонефритом, хоча вчені поки що не розуміють його природу.
• Вірусні інфекції. Такі інфекції, як ВІЛ, а також гепатит B та C, можуть викликати запалення ниркових клубочків.

Імунні розлади

• Системний червоний вовчак (вовчак). Це хронічне запальне захворювання, яке уражає багато органів і частин тіла. Вовчак уражає шкіру, суглоби, нирки, клітини крові, серце та легені.
• Синдром Гудпасчера. Це рідкісне імунологічне захворювання легень, яке часто імітує пневмонію. Синдром Гудпасчера викликає кровотечу в легенях та є причиною гломерулонефриту.
• IgA-нефропатія. При цьому розладі кров регулярно потрапляє в сечу. Це первинне гломерулярне захворювання є наслідком відкладень імуноглобуліну A (IgA) у клубочках нирок. IgA-нефропатія – це коварний розлад, оскільки він здатен прогресувати протягом багатьох років і ніяк не проявлятися.

Васкуліт

• Поліартеріїт. Ця форма васкуліту уражає кровоносні судини малого та середнього розміру. Страждають багато ділянок тіла, включаючи судини серця, нирок та кишківника.
• Гранулематоз з поліангіїтом. Раніше цей розлад називали гранулематозом Вегенера. Він уражає малі та середні судини в легенях, верхніх дихальних шляхах та нирках.

Причини гломерулонефриту, які викликають рубцювання у клубочках

• Підвищений артеріальний тиск. Він пошкоджує нирки та порушує їх здатність нормально виконувати свою роботу. У свою чергу сам гломерулонефрит може підвищувати тиск, оскільки погіршує функцію нирок та впливає на їх здатність регулювати рівень натрію.
• Діабетичне захворювання нирок (діабетична нефропатія). Цей розлад здатен торкнутися будь-якої людини з цукровим діабетом. Зазвичай на його розвиток потрібні роки. Контроль рівня цукру в крові та артеріального тиску допомагає запобігти або сповільнити ураження нирок.
• Фокальний сегментарний гломерулосклероз. Для цього розладу характерне неоднорідне утворення рубців на деяких гломерулах. Причина його розвитку криється в інших захворюваннях, а часто залишається невідомою.

На додаток до всіх вищеперелічених розладів, гломерулонефрит пов'язують із деякими видами онкологічних захворювань. До них належать множинна мієлома, рак легень та хронічна лімфоцитарна лейкемія.

Як діагностується гломерулонефрит?

Найчастіше цю хворобу виявляють після здачі звичайного аналізу сечі. У цілому тести для оцінки функції нирок та діагностики цієї хвороби включають:

• Аналіз сечі. При ймовірному ураженні клубочків у сечі виявляються червоні кров'яні клітини (еритроцити) або їх залишки. Також у сечі можуть виявити лейкоцити та підвищену кількість білка. Перше вказує на інфекцію або запалення, друге – на ураження нефронів (структурно-функціональних одиниць нирки). Крім того, аналіз сечі при гломерулонефриті виявляє підвищену кількість креатиніну та сечовини.
• Аналіз крові. Цей тест надає інформацію про ураження нирок та гломерул. У крові вимірюють показники креатиніну та азоту сечовини.
• Рентгенографія, КТ, УЗД нирок. Якщо попередні аналізи виявляють ознаки ураження нирок, лікарям необхідно отримати наочну картину того, що відбувається. Для цього пацієнту призначають УЗД нирок, рентгенографію або комп'ютерну томографію.
• Біопсію нирки. Щоб остаточно підтвердити діагноз гломерулонефрит, лікарі майже завжди призначають цю процедуру. Під час неї використовується спеціальна голка, за допомогою якої лікар отримує з нирки крихітну частинку тканини. Потім цю частинку відправляють у лабораторію, де вона досліджується під мікроскопом. За допомогою цього методу не лише підтверджується діагноз, але й виявляється причина запалення.

Як лікувати гломерулонефрит?

Гостра форма хвороби не завжди потребує лікування, оскільки часто проходить сама по собі. Іноді пацієнтові призначають лікарські засоби або на час підключають апарат, який виконує функцію нирок. Цей апарат виводить з крові надлишок рідини, регулює артеріальний тиск та компенсує ниркову недостатність.

Якщо хвороба швидко прогресує, хворому можуть призначити високі дози лікарських засобів, які впливають на імунну функцію. Іноді пацієнтові потрібна процедура, яка називається плазмаферез. Вона є фільтрацією крові від хвороботворних білків.

Лікування хронічного гломерулонефриту спрямоване на захист нирок від їх подальшого ураження. Окремих протоколів лікування не існує. Все, що зробить лікар – порекомендує:

• Споживати менше білкової їжі та калію – це сповільнить процес накопичення відходів метаболізму в крові,
• Омежити споживання солі – це запобіжить або мінімізує затримку рідини, утворення набрякання та підвищення тиску,
• Контролювати артеріальний тиск,
• Приймати діуретичні засоби для зняття набрякання,
• Приймати кальцій у вигляді добавки,
• Підтримувати здорову вагу,
• Кинути курити,
• Контролювати рівень цукру в крові (якщо пацієнт страждає на цукровий діабет).

Пам'ятайте, найкраща профілактика – це регулярне обстеження. У цьому випадку профілактична діагностика – це звичайний аналіз сечі.

Джерела:

1. What is Glomerulonephritis, The National Kidney Foundation (NKF),
2. Glomerulonephritis, Mayo Clinic,
3. Glomerulonephritis, Patient.info.